Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
У зв’язку з некоректним трактуванням правового висновку від 23.04.2014р. у справі №6-26цс14 про визнання прилюдних торгів недійсними, Верховний Суд України роз’яснив позицію про продаж з прилюдних торгів іпотечного майна.
Відповідно до Закону України «Про іпотеку», ст.589 ЦК України у разі невиконання боржником зобов’язання, забезпеченого нерухомим майном, іпотекодержатель має право одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки.
Таким чином, іпотекодержатель отримує право на звернення стягнення на предмет іпотеки не з моменту укладення договорів кредиту чи іпотеки, а тоді, коли боржник не виконує зобов’язань за кредитним договором.
Примусове звернення стягнення на предмет іпотеки та реалізація предмета іпотеки з прилюдних торгів здійснюється в межах процедури виконавчого провадження з дотриманням вимог ст.54 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст. 41-49 Закону України «Про іпотеку», Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 27.10.1999р. №68/5.
Оскільки правовідносини з реалізації іпотечного майна у справі, що переглядалась Верховним Судом України, виникли після 16.10.2011 року (після внесення законодавчим органом до ст.49 Закону України «Про іпотеку» змін, які дозволяли здійснювати треті прилюдні торги зі зменшенням початкової ціни предмета іпотеки до 50%), то суд, на підставі ч.3 ст.2 ЦПК України, дійшов висновку про застосування до цих правовідносин норми ст.49 Закону України «Про іпотеку» в редакції, що діяла на час здійснення прилюдних торгів.
Однак з огляду на те, що підставою виникнення правовідносин у справі був не кредитний договір, а невиконання зобов’язань, передбачених договором іпотеки, Верховний Суд України дійшов висновку, що п.2 Прикінцевих положень Закону №3795 – VI, згідно з яким дія цього Закону не поширюється на кредитні договори, укладені до 16.10.2011 року, до спірних правовідносин не застосовується.