Правові висновки Верховного Суду України у договірних спорах

Стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг

У разі неналежного виконання позичальником зобов’язання за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватись з моменту настання строку погашення чергового платежу.

У справі № 6-167цс14 про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг, судами попередніх інстацій залишено поза увагою те, що відповідно до пунктів 3.1.1, 5.4. Правил користування платіжною карткою, строк дії картки вказаний на лицевій стороні такої й діє вона до останнього календарного дня зазначеного місяця, строк погашення процентів за кредитом визначено щомісячними платежами, а строк погашення кредиту в повному обсязі –  останнім днем місяця, вказаного на картці, і що останній платіж здійснено в травні 2009 року, дія картки закінчилась 31.01.2009р., а з позовом до суду банк звернувся лише у жовтні 2013 року.

Суди апеляційної й касаційної інстанцій, погоджуючись з доводами позивача щодо стягнення грошових коштів в межах трьохрічного строку до моменту нарахування банком останнього платежу – 31.08.2013р., не звернули уваги на те, що пролонгація договору передбачає продовження строку дії договору після виконання сторонами його умов й переукладання договору на тих самих умовах, на яких він був укладений, а також на те, що після закінчення строку дії договору банк не видавав боржнику грошових коштів й нової платіжної картки, а боржник своїх зобов’язань за договором від 27.12.2006р. не виконав.

Такого висновку прийшов Верховний Суд України при розгляді 12.11.2014 року справи № 6-167цс14 про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг.

Стягнення заборгованості за кредитним договором

Відповідно до ст.261 ЦК України початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов.

Перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини, від дня, коли відбулося це порушення.

Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо по кожному простроченому платежу.

У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України, кредитор протягом усього часу – до встановленого договором строку закінчення виконання останнього зобов’язання, вправі заявити в суді вимоги про дострокове повернення тієї частини позики (разом з нарахованими процентами, ст.1048 ЦК України), що підлягає сплаті.

Несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межах позовної давності по кожному із платежів.

Відповідно до вимог ст.266, ч.2 ст.258 ЦК України, стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми дванадцятьма місяцями перед зверненням кредитора до суду та починається з дня (місяця), із якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

Такого висновку прийшов Верховний Суд України при розгляді 19.11.2014 року справи № 6-160цс14 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Стягнення боргу за договором позики

Договір позики, як загальна договірна конструкція, є підставою для виникнення правовідносин, учасниками яких є будь-які фізичні або юридичні особи, оскільки ЦК України не містить жодного виключення як щодо суб’єктного складу, так і щодо права на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок одержання яких встановлюється договором (ч.1 ст.1048 ЦК України).

Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» є спеціальним нормативним актом, який регулює відносини спеціальних суб’єктів – учасників ринку фінансових послуг, і не поширюється на всіх інших юридичних і фізичних осіб – суб’єктів договору позики, правовідносини яких регулюються нормами ст.ст. 1046–1048 ЦК України.

Такого висновку прийшов Верховний Суд України при розгляді 05.11.2014 року справи № 6-132цс14 про стягнення боргу за договором позики.