З припиненням права власності особи втрачається й право користування жилим приміщенням у членів її сім’ї.

За положенням ч.1 ст.383 ЦК власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім’ї, інших осіб.

Згідно ст.391 ЦК власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 156 ЖК УРСР передбачено, що члени сім’ї власника житлового будинку, які проживають разом з ним у будинку, який йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. 

Аналогічну норму містить також ст.405 ЦК.

Аналізуючи вищенаведені правові норми, Верховний Суд України дійшов висновку про те, що право членів сім’ї власника будинку користуватися цим жилим приміщенням може виникнути та існувати лише за наявності права власності на будинок в особи, членами сім’ї якої вони є; з припиненням права власності особи втрачається й право користування жилим приміщенням у членів її сім’ї.

Постанова Верховного суду України від 5 листопада 2014 року №6-158цс14.